http://hdl.handle.net/123456789/90 2026-07-08T11:57:59Z http://hdl.handle.net/123456789/25709 Title: Стрес-долаюча поведінка як предиктор ризику формування адикцій в учасників бойових дій Authors: Міщиха, Лариса Петрівна; Матейко, Наталія Михайлівна Abstract: У статті розглядається проблема стрес-долаючої поведінки в учасників бойових дій. Проводиться аналіз основних понять, зокрема стрес-долаючої поведінки та копінг-стратегій, а також розкриваються механізми їхньої реалізації у складних життєвих ситуаціях. Стрес-долаюча поведінка розглядається як специфічний вид соціальної поведінки, що спрямований на активне подолання стресових впливів шляхом усвідомлених дій та інтеграції когнітивних, емоційних і поведінкових компонентів психіки, що забезпечує адаптацію до нових умов життєдіяльності та підтримує функціонування особистості на необхідному рівні. У роботі акцентується увага на ролі стрес-долаючої поведінки як потенційного предиктора розвитку адиктивної поведінки у осіб, які зазнали травмуючих впливів бойових дій. Виділяються продуктивні та непродуктивні стратегії подолання стресу: продуктивні стратегії забезпечують конструктивне ставлення до стресових подій, сприяють переосмисленню пережитого та посттравматичному зростанню, тоді як непродуктивні стратегії проявляються в униканні проблем та використанні психоактивних речовин як засобу втечі від реальності, тимчасового зменшення психологічного дискомфорту та ескапістського занурення у змінений стан свідомості. Особлива увага приділяється важливості цілеспрямованої психологічної роботи з ветеранами війни, зокрема розробці програми психологічної підтримки, спрямованої на формування та розвиток продуктивних копінг-стратегій. Така робота сприяє послабленню деструктивних посттравматичних афектів, формуванню нового конструктивного змісту пережитого досвіду, інтеграції травматичних подій у цілісну життєву історію особистості, що забезпечує подальший розвиток та трансформацію особистості, стаючи основою посттравматичного зростання, підвищення психічної стійкості та профілактики адиктивної поведінки. 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/25708 Title: Емпіричне дослідження впливу резильєнтності на психологічне благополуччя студентів в умовах війни Authors: Міщиха, Лариса Петрівна; Савенко-Кобилкіна, Олександра Олександрівна Abstract: Стаття присвячена дослідженню впливу резильєнтності на психологічне благополуччя студентів в умовах війни. Дослідження проводилось на вибірці з 32 студентів Карпатського національного університету імені Василя Стефаника з використанням таких методик: опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (MHC-SF-UA), Шкала стресостійкості Коннора-Девідсона – 10 (CD-RISC-10), «Опитувальник позитивних і негативних афектів» (Questionnaire On Positive and Negative Affects (OPANA)) та «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі» (The Modified BBC Subjective Well-being Scale (BBC-SWB)). Результати дослідження засвідчили, що більшість студентів мають задовільний рівень психічного здоров’я, при цьому третина з них характеризується низьким рівнем суб’єктивного благополуччя. Кореляційний аналіз виявив взаємозв’язки між стабільністю психічного здоров’я та Шкалою стресостійкості Коннора-Девідсона, що свідчить про здатність студентів адаптуватися до складних життєвих ситуацій та зберігати внутрішній баланс у стресових умовах; між стабільністю психічного здоров’я та модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що дозволяє припустити взаємозв’язок життєвої задоволеності та емоційної врівноваженості; між Шкалою стресостійкості Коннора-Девідсона – 10 та Модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що свідчить про те, що чим більш психологічно благополучно відчувають себе студенти, тим вищим є рівень резильєнтності; між результатами за шкалою ОПАНА та Модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що свідчить про те, що чим більше позитивних афектів відчуває людина, тим вище вона оцінює суб’єктивний рівень психологічного благополуччя. Загалом шкала BBC-SWB продемонструвала значущі позитивні зв’язки як із показниками психічної стабільності, так і зі стресостійкістю, що підтверджує тісний взаємозв’язок суб’єктивного благополуччя з особистісними ресурсами подолання стресу та збереження психічного здоров’я. Узагальнення результатів засвідчує, що студенти з вищим рівнем резильєнтності мають вищий рівень психологічного благополуччя. Отже, резильєнтність постає не лише як механізм протидії стресу й травматичним впливам війни, а й як важлива умова збереження психічного здоров’я та особистісного розвитку. 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/25707 Title: Психологічний супровід розвитку резильєнтності студентської молоді в умовах війни Authors: Міщиха, Лариса Петрівна; Савенко-Кобилкіна, Олександра Олександрівна Abstract: У статті порушується проблема психологічного супроводу розвитку резильєнтності студентів в умовах війни шляхом розроблення та концептуального обґрунтування програми розвитку і зміцнення резильєнтності студентської молоді з урахуванням сучасних психолого-педагогічних підходів до формування стресостійкості, емоційної регуляції та соціальної адаптації. Програма охоплює консультативно-діагностичний етап (оцінка потреб студентів, ознайомлення з поняттям резильєнтності, формування мотивації до участі у програмі), корекційно-розвивальний етап (впровадження психологічних практик – майндфулнес, дихальних вправ, когнітивної реструктуризації, проведення групових дискусій і практик, спрямованих на розвиток соціальних зв’язків через взаємодію між учасниками) та рефлексивно-оцінний етап (підведення підсумків, анкетування, самооцінка змін і формування планів подальшої самопідтримки). Особливе значення мають психологічні практики й техніки, які допомагають студентам зміцнювати внутрішні ресурси, долати вплив стресових подій, розвивати здатність до емоційної саморегуляції, формувати культуру взаємопідтримки, знижувати рівень тривожності та психоемоційного виснаження, а також підвищувати академічну й соціальну мотивацію. Серед основних методів використовуються когнітивно-поведінкова терапія, майндфулнес-практики, вправи на розвиток усвідомленості та контролю дихання, тілесно-орієнтовані практики, що сприяють підвищенню стресостійкості та формуванню адаптивних моделей поведінки. Перспективою подальших досліджень визначено проведення формувального експерименту з метою верифікації ефективності програми психологічного супроводу розвитку резильєнтності студентської молоді в умовах війни. 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/25705 Title: Психологічна потреба у змінених станах свідомості:від адаптивної норми до паталогічної аномалії та терапевтичного потенціалу Authors: Лещинська, Олена Альбертівна; Міщиха, Лариса Петрівна; Климишин, Ольга Іванівна; Матейко, Наталія Михайлівна Abstract: У статті обговорюються концепції змінених станів свідомості, виходячи з гіпотези про існування у людини вродженої психологічної потреби у таких переживаннях. Аналіз охоплює весь спектр феномену, від його нормальних, адаптивних проявів, таких як стани потоку та пікові переживання, до патологічних станів, включаючи делірій та дисоціативні розлади. Піддається аналізу думка про те, що люди з адикцією прагнуть змінених станів свідомості з гедоністичних мотивів. Обґрунтовується думка про те, що прагнення до зміненого стану свідомості виникає як пошук знеболювального для опанування важким психічним станом, який називають душевним болем. Особлива увага приділяється нейробіологічним основам цих станів, зокрема ролі мережі пасивного режиму (DMN) та гіпотезі ентропійного мозку, які допомагають розрізнити здорові та дезадаптивні процеси. Центральним елементом роботи є обговорення терапевтичного потенціалу змінених станів свідомості, зокрема психоделічної терапії, яка слугує мостом між нормою та аномалією. Дослідження показує, що критерії нормальності змінених станів свідомості визначаються не стільки їх феноменологією, скільки контекстом, цілеспрямованістю, контролем та подальшою психологічною інтеграцією досвіду. У статті зазначається, що розуміння суб’єктивного досвіду змінених станів свідомості як варіанту паталогічних проявів у поведінці адикта дозволяє не лише діагностувати стадію захворювання (пов’язаних із вживанням психоактивних речовин), а й розробляти цільові терапевтичні стратегії, спрямовані на подолання заперечення хвороби, формування мотивації до лікування та підтримку довготривалих змін у поведінці пацієнта. 2025-01-01T00:00:00Z