Тілесний іконотропізм Василя Стефаника

Abstract

Мета. Статтю присвячено дослідженню взаємоперехідності візуального досвіду у вербальний у творчих актах на прикладі поетики тілесного іконотропізму В.Стефаника. Автор зосереджується на визначенні та інтерпретації текстів письменника як «тіла» автора, використовуючи авторефлексії та автокоментарі В.Стефаника про власні творчі стани. Метою статті є виявлення функціональності та експресивності «тілесності» як семіотичного та метафізичного явища. Дослідницька методика. У дослідженні використано систему з генетичного, герменевтичного та семіотичного методів. Автор опирається на наукову методику семіотики та герменевтики, використовує когнітивну теорію літератури (когнітивну поетику) та методику досліджень психології художньої творчості. Це зумовлено специфікою дослідження, його об’єктом та предметом. Результати. У статті оглянуто історію поетики тілесності в художній літературі, відзначено її багатофункціональність та сенсомоделювальну зосередженість, культурологічні й когнітивні ефекти. На основі досліджень художніх текстів та епістолярію Василя Стефаника відзначено основні іконотропні властивості «тілесності», їхню роль у формуванні домінантних образів та сенсоорієнтувальних кодів. Наукова новизна. У статті вперше узагальнюються спостереження багатьох дослідників про явища тілесного іконотропізму у творчості Василя Стефаника, констатується їхня багаторівнева функціональність для художніх моделювань. Практичне значення. Стаття може бути використана для подальшого вивчення явищ тілесного іконотропізму, поетики тілесності в художній літературі, загалом, та творчості Василя Стефаника, зокрема. Наукові результати дослідження можуть бути основою для написання курсових та дипломних робіт.