Становлення та розвиток сфрагістики як спеціальної історичної дисципліни в Україні

Abstract

Бакалаврська робота присвячена становленню та розвитку сфрагістики як спеціальної історичної дисципліни в Україні від кінця XVIII ст. до сьогодення. Дослідження охоплює ключові етапи: перші збирання печаток в колекціях В. Рубана, О. Бодянського та київських археографів (XIX ст.), систематичне вивчення у працях В. Антоновича, І. Линниченка, М. Грушевського (кінець XIX – початок ХХ ст.), інституціоналізацію в рамках ВУАН (створення Кабінету сфрагістики при Археографічній комісії 1920-х рр., праці М. Макаренка, В. Ляскоронського), радянський період (роботи С. Кордиш, Л. Виногородського, В. Сергеєва) та відродження після 1991 р. (дослідження В. Рум’янцевої, С. Кота, І. Сварника, І. Тесленка, створення електронних корпусів печаток). Особлива увага приділена теоретичним проблемам: класифікація печаток (моливдовули, актові, міські, приватні), методологія атрибуції, епіграфіка, геральдична складова, а також внеску українських вчених у вивчення печаток Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського, козацької доби та XIX ст. Робота аналізує публікації у «Записках НТШ», «Сфрагістичному щорічнику», «Архівах України», каталоги колекцій (ЦДІАК України, Львівський історичний музей). Автор оцінює трансформацію сфрагістики від допоміжної до самостійної дисципліни з потужним джерелознавчим потенціалом. Висновки підкреслюють провідну роль українських дослідників у світовій сфрагістиці, особливо у вивченні давньоруських моливдовулів та козацьких печаток.