Становлення та розвиток геральдики як спеціальної історичної дисципліни в Україні

Abstract

Бакалаврська робота присвячена становленню та розвитку геральдики як спеціальної історичної дисципліни на українських землях і в українській науці від середньовіччя до сьогодення. Дослідження охоплює етапи: появу гербів у Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві (печатки князів, «тризуб», «лев»), розвиток шляхетської геральдики в Речі Посполитій і Великому князівстві Литовському (XV–XVIII ст.), козацької геральдики (печатки Війська Запорозького, полкові та сотенні герби), перші наукові описи у працях К. Несецького, С. Окольського, Ю.-Б. Нємцевича (XVIII ст.), систематичне вивчення у ХІХ – початку ХХ ст. (В. Антонович, В. Модзалевський, В. Лукомський, Г. Нарбут), інституціоналізацію в УСРР/УРСР (дослідження М. Битинського, С. Тройницького, Ю. Савельєва), емігрантський період (В. Трембіцький, Р. Климовський) та відродження після 1991 р. (праці Л. Войтовича, А. Гречило, Ю. Терлецького, Ю. Савчука, створення Українського геральдичного товариства 1992 р., Геральдичної колегії та Комісії державних нагород). Особлива увага приділена теоретичним питанням: українська специфіка геральдичних знаків, класифікація (державні, земельні, міські, родові, козацькі), методологія атрибуції та джерелознавча цінність гербів. Робота базується на гербовниках, архівних фондах, актових печатках та сучасних каталогах. Висновки підкреслюють провідну роль українських дослідників у світовій геральдиці (особливо козацької та міських гербів) та значення дисципліни для реконструкції політичної історії та національної ідентичності.