Наукова діяльність Володимира Гнатюка

Abstract

Бакалаврська робота присвячена науковій діяльності Володимира Гнатюка (1871–1926) – видатного українського вченого, академіка ВУАН, етнографа, фольклориста, мовознавця, літературознавця, мистецтвознавця та перекладача, ключової фігури українського національного відродження на зламі XIX–XX ст. Дослідження охоплює ключові етапи його творчості: навчання у Львівському університеті (1891–1897 рр.), участь у студентському товаристві «Академічна громада», роботу науковим секретарем Наукового товариства імені Шевченка (НТШ, 1897–1913 рр.), організацію перших комплексних етнографічних експедицій на Поділля, Полісся та Покуття (1899–1914 рр.), викладання в Чернівецькому університеті (1919–1920 рр.) та співпрацю з ВУАН (1920-ті рр.). Особлива увага приділена фундаментальним працям: етнографічним збірникам (58 томів, включаючи «Галицько-руські народні легенди», 1902–1904 рр.), фольклорним виданням («Студії з української етнографії», 1910 р.), дослідженням народної поезії, діалектології, літератури (статті про І. Франка, Лесю Українку) та формуванню музейних колекцій (Національний музей у Львові). Робота аналізує методологічний внесок Гнатюка: впровадження науково-емпіричного підходу до фольклористики, міждисциплінарний синтез етнографії з лінгвістикою та культурологією, а також його роль у виданні «Хроніки НТШ» (з 1900 р.) та публікаціях у закордонних журналах. Автор оцінює значення Гнатюка як організатора української науки, попри обмеження австрійської та радянської цензури. Висновки підкреслюють його внесок у формування національної ідентичності через збереження фольклорної спадщини та інтеграцію української етнографії в європейський науковий дискурс.