Язловецький табір

Abstract

Енциклопедичне гасло про табір для інтернованих в с. Язловець Бучацького повіту на Тернопільщині.В українських документах вживалася назва «Залога інтернованих в монастирі С.С. Непокалянок в Язлівци». Облікової інформації про кількість осіб, що перебували у таборі за увесь період українсько-польської війни 1918–1919 рр. не віднайдено. Є пам’ятний листок під заголовком «Інтерновані в Язлівцю» в якому звучить цифра про «триста польських сердець». Зберігся, на жаль недатований, поіменний запис 158 людей, що перебували в ньому. Директор гімназії в Бучачі, інтернований в Язлівцю поляк Антоній Сєвінський в залишеному щоденнику «Pamiętniki Buczackie i Jazłowieckie z czasów wojny wszechświatowej» наводить 234 прізвища, імена та населений пункт, з якого були ці особи інтерновані. Табір розташовувався в одному крилі монастиря. Водночас, в іншому крилі цього ж будинку діяла школа-інтернат для дівчат заможної шляхти, де тоді навчалося близько 120 учениць (в мирний час їх чисельність сягала до 300), інтерновані їх не бачили та, відповідно, не контактували. Сам будинок монастиря знаходився у власності родини Блажовських і її представниця, пані Блажовська тоді господарювала в монастирі, не боючись вступати в суперечки з українською охороною44. Комендантом табору був Захар Било, який перед Першою світовою війною працював помічником кравця, та був родом з м. Монастириська.На даний час важко достеменно знайти дані, що б вказували, до якого часу працював табір в Язлівцю і чи працював він на постійній основі. В уже згадуваному пам’ятному листку «Інтерновані в Язлівцю» період існування табору окреслений з 1 листопада 1918 по 7 червня 1919 р.