Менеджерські інновації та організаційна креативність в освітній сфері: порівняльний аналіз Туреччини та України

Abstract

В цьому дослідженні здійснено аналіз взаємозв’язку між управлінськими інноваціями та організаційною креативністю в школах і показано, чи відрізняється сила цього взаємозв'язку між Туреччиною та Україною. Використовуючи міждержавний кількісний кореляційний дизайн, дані були зібрані в 2025–2026 навчальному році від 569 вчителів (Туреччина n=282; Україна n=287) за допомогою Шкали управлінських інновацій та Шкали організаційної креативності. Оскільки розподіл підгруп був нерівномірним, було застосовано непараметричний аналіз: коефіцієнт Спірмена для оцінки асоціацій, коефіцієнт Фішера для порівняння кореляцій між країнами, а також тести Манна-Уїтні та Крускала-Уолліса (з пост-гок порівняннями Бонферроні) для вивчення відмінностей між групами. Результати показали сильний позитивний зв'язок між управлінськими інноваціями та організаційною креативністю в цілому. Цей зв'язок був помірним у Туреччині та сильнішим в Україні, і різниця була значною. Українські вчителі повідомили про вищий рівень як управлінських інновацій, так і організаційної креативності, і були виявлені значні відмінності за статтю, стажем роботи та сферою викладання. Результати дослідження засвідчують, що орієнтоване на інновації лідерство, автономія шкіл і середовище, сприятливе для інновацій, можуть посилити креативні здібності вчителів, підкреслюючи роль реформ на системному рівні у створенні креативної шкільної культури. На практиці директори шкіл можуть сприяти розвитку креативності, залучаючи вчителів до прийняття рішень, знижуючи організаційні бар'єри та визнаючи експерименти та співпрацю. Для політиків міждержавна закономірність означає, що децентралізація та постійна професійна підтримка можуть посилити креативність, пов'язану з управлінськими інноваціями.