The KGB reprisal towards Zenoviia Franko in the context of the case “Block” (1971 – 1972)

Abstract

Метою статті є об’єктивне і комплексне вивчення процесу розправи Комітету державної безпеки (КДБ) над філологинею Зеновією Франко в контексті “генерального погрому” українського дисидентського руху. Методологія. Методологічною основою статті є принципи об’єктивності, всебічності, наступності, історизму. У роботі використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод типології, метод порівняння і зіставлення інформації з різних джерел. Наукова новизна зумовлена введенням до наукового обігу комплексу маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), які дозволяють розкрити передумови, хід та результати розправи радянського режиму над З. Франко. У статті вперше здійснено всебічний аналіз заходів КДБ проти мовознавиці у 1971 – 1972 рр. Висновки. На рубежі 1960‑х – 1970‑х рр. З. Франко була однією з найбільш активних учасниць київського дисидентського середовища. Вона займалась поширенням самвидаву, збиранням коштів до громадської каси взаємодопомоги, а також налагодженням контактів з українською діаспорою. Після включення дисидентки до числа об’єктів справи групової розробки “Блок” у липні 1971 р. працівники КДБ значно посилили оперативну роботу проти неї з використанням агентурної мережі та системи прослуховування. Під час проведення хвилі арештів у січні 1972 р. було вирішено шляхом приватної профілактики домогтися співпраці З. Франко з органами КДБ, отримати від неї потрібні покази на однодумців і повністю cкомпрометувати дисидентку. Спецоперація КДБ щодо дискредитації З. Франко, її відриву від середовища руху опору досягла цілковитого успіху. Покаяльна заява та подальший виступ на телебаченні й радіо З. Франко стали одними з найбільш вагомих досягнень спецслужби на початковому етапі реалізації справи “Блок”. Покази філологині активно використовувалися проти заарештованих дисидентів, а її “зречення” стало болючим ударом по моральному духу дисидентського середовища. У наступні роки позбавлена будь-якого авторитету мовознавиця відійшла від дисидентської активності та змушена була підтримувати тісні відносини з КДБ. Повернутися до активної участі в руслі національного руху змогла тільки в часи горбачовської перебудови наприкінці 1980‑х рр.