Вівчарство в Україні: фінансово-економічні, управлінські та соціально-культурні аспекти сталого розвитку

Abstract

В умовах активних бойових дій виникає потреба збереження національної та культурної ідентичності із одночасним забезпеченням економічного розвитку держави. Це зумовлює потребу дослідження тих сфер виробництва, які є історичними та традиційними, але, водночас, здатні давати економічний ефект. Тому метою статті є дослідження вівчарства як історичної, економічної, національно-культурної цінності українського народу, а також джерела продовольства, матеріалів для переробки, товарів медичного призначення, доходів держави, громад, та громадян, місця роботи на сільських територіях та напрацьовання рекомендацій із підтримки та розвитку цієї галузі в Україні. Під час проведення дослідження було застосовано ряд методів наукових досліджень, зокрема: формальної та правової оцінки, порівняння, графічний, табличний, та картографічний, аналіз, синтез, регресійний аналіз, теорія гіллястих ланцюгових дробів, регресійний аналіз. У статті проаналізовано нормативно-правову базу розвитку та підтримки вівчарства Україні на рівні держави та громади; проведено порівняння поточного поголів’я овець в Україні та обсягів виробництва вовни із аналогічними показниками світових лідерів із вівчарства; досліджено та нанесено на карту розподіл агропромислових тварин за регіонами України; проаналізовано ключові показники поширення вівчарства в межах України; інструментами регресійного побудовано прогноз поголів’я овець та кіз та обсягів виробництва вовни в Україні у 2025 та 2026 роках; проведено критичний аналіз вітчизняних та закордонних досліджень проблем та перспектив розвитку галузі вівчарства; сформульовано релевантні рекомендації щодо підтримки та майбутнього розвитку вівчарства як складової економічної діяльності та засобу збереження національної та культурної ідентичності українців.