Життєтворчість як предмет психологічного дослідження

Abstract

У статті розглядається проблема програмування особистістю власного життєвого шляху, яка значною мірою визначається змістом і способами застусування особистістю розумових тактик у процесі розвязання найрізноманітніших життєвих ситуацій. Згідно з цим, людське життя розглядається як постійний процес реалізації людиною багатьох технік, спрямованих на вдосконалення побудови свого життєвого шляху. Зауважується, що на сьогодні залишається потреба практик у конкретних техніках життєтворчості, які не тільки надавали б людині відомості про її життєві цикли, основні функції, можливі зміни фізичного і духовного здоров'я у зв'язку з навчанням тощо, а й здатні були б стимулювати людину до створення власної технології життєтворчості на базі самостійно віднайденого особистістю сенсу життя.