Можливості та межі графомоторної діагностики у дітей дошкільного віку в умовах мінливого освітнього середовища

Abstract

Дошкільний вік – це період динамічного розвитку дитини. Стаття присвячена діагностиці графомоторних навичок дітей покоління Альфа з погляду вихователів закладів дошкільної освіти. Метою дослідження було виявити методи та методики, які застосовують педагоги дошкільних закладів під час діагностики у сфері графомоторики. Кількісне дослідження проводилося у формі нестандартизованої анкети власної розробки, яку заповнили 173 респонденти. Отримані дані були проаналізовані за допомогою методів описової статистики та критерію хі-квадрат Пірсона. Результати показали, що вчителі надають великого значення діагностиці графомоторних навичок і надають перевагу таким методам, як: спостереження, аналіз дитячих робіт і портфоліо. Вибір діагностичних інструментів певною мірою корелює зі стажем педагогічної діяльності. Дослідження також виявило необхідність систематичного і реґулярного проведення діагностичних оцінок, а також використання декількох методів для комплексного оцінювання графомоторних навичок. Крім того, воно засвідчило важливість безперервного професійного розвитку та підтримки педагогів для підвищення їхньої діагностичної компетентності. Акцент було зроблено на створенні стандартизованої системи для забезпечення послідовної та об‘єктивної практики оцінювання. На основі результатів дослідження були розроблені детальні рекомендації для педагогічної практики, які зосереджені на інтеґрації діагностичних заходів у повсякденне навчання, заохоченні співпраці між педагогами, спеціалістами і батьками, а також на використанні різноманітних та інноваційних методик оцінювання. Ці рекомендації спрямовані на покращення раннього виявлення потенційних труднощів і підтримку цілеспрямованих втручань для сприяння оптимальному графомоторному розвитку дітей.