«Солодка Даруся» Марії Матіос як наративна студія індивідуальної і колективної травми

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю аналізу української літератури крізь призму сучасних підходів – зокрема студії травми, що дозволяє глибше зрозуміти функцію літературного тексту у процесі колективного переживання й опрацювання історичних і особистих травм. В умовах теперішньої війни «Солодка Даруся» звучить по-новому: роман постає не лише як свідчення минулих трагедій, але й як інтерпретація механізмів виживання, мовчання та пам‟яті, які залишаються актуальними й нині. Таким чином, дослідження твору Марії Матіос у площині студії травми дозволяє поєднати літературний аналіз з ширшими гуманітарними студіями про людський біль, пам‟ять і витривалість.