Агентурно-оперативна робота КДБ проти українських підпільних груп і організацій наприкінці 1950-х –на початку 1960-х рр.

Abstract

Метою статті є комплексне вивчення агентурно-оперативної діяльності Комітету державної безпеки (КДБ)у боротьбі проти українських підпільних груп і організацій наприкінці 1950-х – на початку 1960-х рр., з’ясування їїметодів, ефективності та ролі у придушенні національного руху. Методологічну основу дослідження становлятьпринципи історизму, об’єктивності та системності, а також використання проблемно-хронологічного, порівняль-но-історичного та кейс-стаді підходів, що дозволило реконструювати перебіг агентурних розробок і слідчо-судо-вих процесів. Наукова новизна полягає у комплексному висвітленні механізмів агентурно-оперативної роботи КДБ,зокрема практик вербування, впровадження агентів у середовище підпілля, їхнього використання та виведення зрозробок, а також у виявленні як ефективності, так і обмежень функціонування агентурної мережі, включно зфеноменом «дворушництва». У статті на основі конкретних прикладів проаналізовано взаємозв’язок між при-хованими оперативними заходами та відкритими репресивними діями у вигляді арештів і закритих судових про-цесів. Висновки дослідження засвідчують, що агентурно-оперативна діяльність була визначальним інструментомКДБ у боротьбі з українським підпіллям, забезпечуючи контроль над його діяльністю, дезорганізацію та подальшуліквідацію. Застосування психологічного тиску, провокацій і маніпуляцій під час слідства доповнювало агентурнуроботу, формуючи доказову базу для винесення суворих вироків. Комплекс агентурно-оперативних і репресивно-судових заходів дозволив КДБ істотно послабити, дезорганізувати та в багатьох випадках ліквідувати підпільнінаціоналістичні структури. Водночас встановлено, що окремі проблеми в роботі агентури свідчать про наявністьвнутрішніх суперечностей і обмежень у функціонуванні радянської репресивної системи.