Дисидент Леонід Плющ у боротьбі проти радянського режиму

Abstract

Метою статті є комплексне висвітлення життєвого шляху дисидента Леоніда Плюща, зокрема його боротьби з радянською репресивною системою, періоду ув’язнення в психіатричній лікарні й подальшої еміграції до Франції. Стаття сприяє розумінню історичних процесів боротьби за права людини в СРСР і значення внеску Л. Плюща в український дисидентський рух. Методологічною основою статті стали принципи об’єктивності, історизму, усебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів. У роботі використано методи аналізу й синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод порівняння й зіставлення інформації з різних джерел. Основу джерельної бази становлять спогади і твори самого Л. Плюща, матеріали діаспорної та іноземної преси, а також доповідні записки Комітету державної безпеки (КДБ) на адресу вищого партійного керівництва Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР) із Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ). Автори доходять висновку, що Л. Плющ долучився до дисидентського руху ще в середині 1960-х рр., виступивши за демократизацію радянської системи. На рубежі 1960-х – 1970-х рр. він увійшов до кола московських правозахисників і став одним із основних комунікаторів між російськими дисидентами та представниками українського національного руху. Громадська активність Л. Плюща стала ключовою причиною його арешту під час реалізації працівниками КДБ справи «Блок» у 1972 р. й подальшого запроторення до спеціальної психіатричної лікарні. Пройшовши через репресії, примусове психіатричне ув’язнення й переслідування, він не зламався, а, навпаки, продовжив боротьбу за права людини в умовах перебування за кордоном. Унаслідок міжнародного резонансу дисидента в січні 1976 р. звільнили з ув’язнення; він емігрував до Франції. Опинившись на Заході, колишній політв’язень активно співпрацював із правозахисними організаціями, українською діаспорою й демократичними силами, викриваючи злочини радянської влади. Його діяльність сприяла посиленню міжнародного тиску на СРСР і зміцненню руху опору серед українців як за кордоном, так і всередині країни.