Україна у зовнішній політиці адміністрації Барака Обами після Революції гідності: військовий вимір

Abstract

У статті проаналізовано військовий компонент українсько-американського міждержавного діалогу за часів президентства Барака Обами, починаючи з 2014 р. Особливий акцент зроблено на дослідження трансформації підходів офіційного Вашингтону щодо України в умовах зростаючої російської агресії, в тому числі окреслено дипломатичні зусилля, санкційні кроки, законодавчі ініціативи, розкрито її нову роль в рамках політики США у Східній Європі. У цьому контексті головний акцент було зроблено на аналізі «Акту на підтримку свободи України» та Стратегії національної безпеки США від лютого 2015 р. З’ясовано, що не дивлячись зростаючу фінансову та матеріально-технічну підтримку, «українська» політика адміністрації Барака Обами після Революції гідності характеризувалася винятковою обережністю, що найбільшою мірою проявилося через відмову від надання Україні летального озброєння. В контексті дослідження військової допомоги зроблено акцент на вивченні особливостей та значення тренувальних місій і програм на кшталт JMTG-U, IMET, USAI та TCCC, які суттєвим чином вплинули на підвищення боєздатності та професіоналізм нової генерації офіцерського складу української армії, який все більш відходив від радянських традицій управління та наближався до стандартів, які характеризують війська країн НАТО. В кінцевому підсумку встановлено, що військова підтримка з боку США впродовж 2014–2016 рр., не дивлячись на її обмежений характер, виступила вагомим фактором трансформації сектору безпеки і оборони України та відіграла суттєву роль у зміцненні обороноздатності нашої держави. The article analyzes the military component of the Ukrainian-American interstate dialogue during the presidency of Barack Obama, starting from 2014. Particular emphasis is placed on examining the transformation of Washington’s official approaches toward Ukraine in the context of increasing Russian aggression, including an outline of diplomatic efforts, sanctions policy, and legislative initiatives, as well as the identification of Ukraine’s evolving role within U.S. policy in Eastern Europe. In this regard, special attention is given to the analysis of the Ukraine Freedom Support Act of 2014 and the U.S. National Security Strategy February 2015. It is established that, despite growing financial and material-technical assistance, the Obama administration’s “Ukraine policy” after the Revolution of Dignity was characterized by notable caution, most clearly reflected in the refusal to provide Ukraine with lethal weapons. Within the framework of examining military assistance, particular focus is placed on training missions and programs such as JMTG-U, IMET, USAI, and TCCC, which significantly contributed to enhancing the combat effectiveness and professionalism of a new generation of Ukrainian military officers, gradually moving away from Soviet management traditions and aligning more closely with NATO standards. Ultimately, it is found that U.S. military support in 2014–2016, despite its limited nature, became an important factor in the transformation of Ukraine’s security and defense sector and played a significant role in strengthening the country’s defense capabilities.